...500 днів літа...
Тільки що переглянув фільм «500 днів літа»! Сказати, що картина справила на мене величезне враження, означає нічого не сказати!!! Ще кілька годин тому, ламав голову над ситуацією, яка склалася у моєму житті… Чесно кажучи, не знав, як бути далі… Тепер знаю! Особливо сподобався епізод із листівками та затертими фразами… Але все по порядку...
Невеличкий вступ… У фільмі розповідається історія Тома Хенсона протягом 500 днів, починаючи з 8 січня, коли в його офіс прийшла працювати Саммер Фінн. Саммер приїхала із Мічігану і не одразу помітила Тома. В той же час, хлопецьодразу розуміє, що ця зустріч дана долею… Їх перша коротка розмова відбулася у ліфті, тоді ж вияснилося, що Саммер подобається та же музика, що і Тому. Після першої зустрічі наступає друга, третя...Незабаром пара починає зустрічатися. Але Саммер не хоче серйозних стосунків, так як ставиться до них простіше і легковажніше за Тома. Вона не вірить у кохання, не любить «вішати ярлики», тобто, їй не подобається бути чиєюсь дівчиною. Том, у свою чергу, розуміє, що прагне до серйозніших стосунків...Ця різниця призводить до розриву їх стосунків на 290-й день знайомства...
Раніше Том працював у компанії з розробки листівок різного змісту… після розриву із Саммер він звільняється. Але, виголошує емоційну промову перед тим, як зачинити за собою двері.
«Вперед!», «В тебе все вийде!», «Будь сильним!» Ну що це таке? Від таких слів лише застрелитися хочеться… Ви думаєте, що такі слова можуть когось підбадьорити? Це неправда!!! Ми брешемо собі і всім! Ми кажемо це не тому, що хочемо когось підбадьорити чи виразити свої почуття… а скоріше навпаки, — тому, що не можемо! Чи не хочемо, або просто боїмося… Такими словами, шаблонами, хочемо полегшити собі ж життя! Але давайте перестанемо говорити затерті фрази! Давайте дозволимо самим собі говорити те, що дійсно думаємо. Або… коли хтось купує листівку із словами: «З днем св. Валентина сонечко! Я тебе люблю!» Як мило, правда?! Кохання – чудо! … ось про це я й кажу… Що це взагалі таке? Кохання? Знаєте? Хто-небуть?!!! Подаруй мені хтось таку листівку, я би її викинув не вагаючись! Всі ці листівки, фільми, пісні, романи…Це джерело фальші і душевної болі… А винні ми, винен я… Ми робимо погано, коли наслідуємо все це… Люди повинні самі говорити, що вони відчувають, а не повторювати нав’язані їм слова, наприклад, слово «любов», яке нічого не значить…»
Такі от слова… Думаю, що багато хто зі мною не погодиться. Маєте право. Але подивіться чим все закінчилося у фільмі! Так несподівано і так нелогічно. Та все ж таки Том почав нове життя! Зайнявся улюбленою архітектурою… і … декого зустрів! ;) Хто б міг подумати.
Але все своє життя, я переконаний в цьому, він буде задаватися одним – єдиним питанням……. «а якби в нас все вийшло?..»
P.S. Подивіться «500 днів літа», а тоді робіть висновки…
Невеличкий вступ… У фільмі розповідається історія Тома Хенсона протягом 500 днів, починаючи з 8 січня, коли в його офіс прийшла працювати Саммер Фінн. Саммер приїхала із Мічігану і не одразу помітила Тома. В той же час, хлопецьодразу розуміє, що ця зустріч дана долею… Їх перша коротка розмова відбулася у ліфті, тоді ж вияснилося, що Саммер подобається та же музика, що і Тому. Після першої зустрічі наступає друга, третя...Незабаром пара починає зустрічатися. Але Саммер не хоче серйозних стосунків, так як ставиться до них простіше і легковажніше за Тома. Вона не вірить у кохання, не любить «вішати ярлики», тобто, їй не подобається бути чиєюсь дівчиною. Том, у свою чергу, розуміє, що прагне до серйозніших стосунків...Ця різниця призводить до розриву їх стосунків на 290-й день знайомства...
Раніше Том працював у компанії з розробки листівок різного змісту… після розриву із Саммер він звільняється. Але, виголошує емоційну промову перед тим, як зачинити за собою двері.
«Вперед!», «В тебе все вийде!», «Будь сильним!» Ну що це таке? Від таких слів лише застрелитися хочеться… Ви думаєте, що такі слова можуть когось підбадьорити? Це неправда!!! Ми брешемо собі і всім! Ми кажемо це не тому, що хочемо когось підбадьорити чи виразити свої почуття… а скоріше навпаки, — тому, що не можемо! Чи не хочемо, або просто боїмося… Такими словами, шаблонами, хочемо полегшити собі ж життя! Але давайте перестанемо говорити затерті фрази! Давайте дозволимо самим собі говорити те, що дійсно думаємо. Або… коли хтось купує листівку із словами: «З днем св. Валентина сонечко! Я тебе люблю!» Як мило, правда?! Кохання – чудо! … ось про це я й кажу… Що це взагалі таке? Кохання? Знаєте? Хто-небуть?!!! Подаруй мені хтось таку листівку, я би її викинув не вагаючись! Всі ці листівки, фільми, пісні, романи…Це джерело фальші і душевної болі… А винні ми, винен я… Ми робимо погано, коли наслідуємо все це… Люди повинні самі говорити, що вони відчувають, а не повторювати нав’язані їм слова, наприклад, слово «любов», яке нічого не значить…»
Такі от слова… Думаю, що багато хто зі мною не погодиться. Маєте право. Але подивіться чим все закінчилося у фільмі! Так несподівано і так нелогічно. Та все ж таки Том почав нове життя! Зайнявся улюбленою архітектурою… і … декого зустрів! ;) Хто б міг подумати.
Але все своє життя, я переконаний в цьому, він буде задаватися одним – єдиним питанням……. «а якби в нас все вийшло?..»
P.S. Подивіться «500 днів літа», а тоді робіть висновки…
1 коментар