Самотність - в списку глобальних проблем людства...

Блоґ: Александр Коркоил

Мене завжди цікавило чому люди стають самотніми… Наче скрізь кипить життя, повно друзів, колеги по роботі, а ти зовсім один…Дивно, правда? Хоча цьому є чітке пояснення…ти самотній тоді, коли тебе покинули…коли тебе кинула вона, ну або він… І одразу ж з’являються відчуття, що тебе кинули всі…Це дуже жахливе відчуття. Твій простір наповнюють тільки одні думки: «Чому?» … Чому кохана людина, яка ще вчора була поруч, яку ти чув, бачив, відчував, дивився їй в очі – раптом віддалилася, стала чужою?..
І найогидніше, що жодна відповідь тебе не заспокоїть! А вона зараз десь, чимось займається, їсть, п’є, дивиться телевізор, можливо, навіть веселиться з кимось… Здавалося б, куди вже гірше? Але виявляється, що є речі ще страшніші… Страшно відчувати себе покинутим, все ще перебуваючи з тією людиною, яку любиш…Ми таке велике значення надаємо словам, випадковим реплікам, що навіть і не помічаємо, яка між нами утворилася ВЕЛИЧЕЗНА відстань…
Тому, не соромтеся говорити своїм коханим, що вони єдині та безцінні…не вважайте це проявом слабкості. Повірте, це ознака сили! Життя занадто коротке, тому не втрачайте часу. Розмовляйте із своїми «половинками» — вони гідні цього… Переконаний, що все у нашому житті стало б по-іншому, якби ми навчилися слухати не тільки себе…

10 коментарів

Ти цілком правий, Олександре.Та, на жаль, люди, як правило, починають щось цінувати тоді, коли вже втратили.А життя дійсно дуже коротке…

Самотність — одвічний рефрен життя. Вона не є гіршою чи кращою, ніж усе інше. Про неї лише надто багато говорять. Людина самотня завжди і ніколи...=)
Я згідна з Вами, дуже важливо говорити про свої почуття тим, кого любиш!
«Переконаний, що все у нашому житті стало б по-іншому, якби ми навчилися слухати не тільки себе… » — !!!

Та знаєте, інколи таке самотність гартує тебе, робить тебе сильнішим, змушує дещо переосмислити, переглянути погляди на речі, на людей, на себе…
Та корисна самотність лише у маленьких дозах…

Буває й по іншому. Навіть якщо стався конфлікт між ним та нею і вони якийсь певний час не спілкуються, також виникає відчуття самотності. І ось саме в такі моменти потрібно робити висновки, щоби наступний конфлікт не привів до повного розриву і власне отої ВЕЛИКОЇ, справжньої самотності.

А ми завжди самоті. Кожен сам собі з собою один у своєму всесвіті.
Навіть якщо там живе любов.

Дійсно Надіє, я з тобою згідна. Навіть маючи велику взаємну любов більшість людей самотні, тому що ми не віддаємось до кінця, у нас завжди залишається та частка свідомості, яка все хоче контролювати, аналазувати, порівнювати і шукати щось, що нас не задовільняє у наших половинках.

Вся справа у тому, що ми занадто багато думаємо!
Тоді, коли треба прости жити і насолоджуватись цим! =)

Вчора я відчула це на собі… Бодай чи не вперше, я сиділа сама у кафешці… Якже ж цікаво було спостерігати за людьми, що сиділи навколо… вони були збентежені… ;-)
а мені сподобалось:-)

Я часто сиджу сама у якомусь кафе, обирає зручний столик, бажано біля вікна, беру з собою книгу (іноді ноутбук) і можу так довгий час сидіти… Приємно!!!

одна справа: побути на самоті зі своїми думками, своєю кавою, книгою/ноутбуком. а зовсім інша: відчувати ось цю самотність, нікомунепотрібність.
напевно, коли самотність спричинена розривом з коханою людиною, то варто просто навчитися відв, язуватися і відпускати. тоді легше стає заповнити цю прогалину і швидше знайти заміну (я не маю на увазі одразу нову кохану людину — варіантів може бути безліч і для кожного свій)